Інша назва елемента: «Рашичета», «Рашик», «Асик», «Гра у бабки», «Ашижик»
Внесено до регіонального інвентаря в травні 2024 року.
Прагнемо підтримати вогонь живої традиції
ДОМЕН: усні традиції та форми вираження, зокрема, мова як носій нематеріальної культурної спадщини; знання та практики, що стосуються природи та всесвіту; народні ігри.
СТРАТЕГІЇ ТА ЗАХОДИ З ОХОРОНИ: підвищення обізнаності, підвищення поваги.
Короткий опис:
Болгари і гагаузи на землі Буджацького степу переселилися близько 200 років назад. Зі своєї прабатьківщини вони принесли з собою гру в кості, яка має назву «Ашик».
Основною функцією гри була організація дозвілля, особливо, серед жінок і дітей. В болгарських селах допускалась спільна участь у грі чоловіків і жінок, а в гагаузьких селах грали переважно тільки жінки і діти.
Гра «Ашик» була своєрідним символом стійкості і зв’язком з прабатьківщиною, а саме з тими етнографічними районами Балкан, з яких приїхали поселенці. З часом та економічним розвитком життя змінювалось та відбувались певні зміни у грі: в болгарських селах почали грати спільно хлопці і дівчата, а в гагаузів чоловіки грали окремо від жінок.
Розвиток самої гри був хвилеподібним і залежав від умов життя і оточуючого середовища: інтерес до гри то піднімався, то на певний період затухав.
Загальноприйнятими правилами гри в «Ашик» є правила, які вироблені століття назад. В «Ашик» грають з кількістю кісточок в 5 одиниць, які підкидають, як кубики. Кожна сторона гральної кістки має свою «ціну» та назву.
Інструментами гри традиційно слугують овечі кістки – надкопитні кістки задньої кінцівки тварини. Вони мають таку форму, що при падінні на горизонтальну поверхню однаково вірогідно можуть впасти в одному з чотирьох положень.
Кістки мають переважно натуральний колір, інколи їх забарвлюють в яскраві кольори – червоний, синій, помаранчевий, зелений та ін. Ця традиція практикується в селі Городнє, коли в дні перед Великоднем в залишки барвників для яєць кидають підготовлені «ръшичета». Їх витримують декілька днів, потім висушують.
В ході гри гравець бере 5 кісточок в праву долоню і злегка кидає їх на поверхню. Потім вибирає найзручнішу позицію, куди поставити ліву руку, утворюючи «будиночок». Помахом правої руки через будиночок пропускає ашики. Гравець обирає найвідповіднішу, зручну та найважчу ведучу кісточку – «камбалник».
Правила гри можуть бути різними, в залежності від віку та вправності гравців. Наприклад, ця гра має полегшену форму для маленьких гравців та ускладнену форму для найбільш досвідчених. У спрощеній грі для дітей провідну кістку – «камбалник» не підкидають, а затискають у правій руці між великим та вказівним пальцями. І таким чином проводять усі етапи гри у тому самому порядку. Тільки шостий етап – «камі» кістки укладають на верхню частину руки (над долонею) і, підкинувши, ловлять їх в долоню. В ускладненій грі всі етапи гри зберігаються, тільки кількість кісточок подвоюється до 10 шт.
Ашик навколо себе об’єднує як окремих людей, так і цілі громади. Гра окрім об’єднавчої функції має і позитивне значення та вплив на здоров’я як у дітей, так і у дорослих через розвиток дрібної моторики, а також в основу гри закладені природні рухи, які сприяють удосконаленню організму, зміцнюють його стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища, впливають на загальний фізичний розвиток та здоров’я організму.
Розташування:
Елемент побутує на півдні Одеської області у місцях компактного проживання болгар і гагаузів, зокрема в селах:
- Городнє, Виноградівка (Курчу) Болградського району;
- Котловина Ізмаїльського району та ін.
Громади:
- Котловинський сільський Будинок культури (Котловинська філія комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Ренійської міської ради Ізмаїльського району).
- КУ «Обласний центр гагаузької культури» (с. Виноградівка, Болградської міської громади Болградського району).
- Городненський сільський історико – краєзнавчий музей (с. Городнє Городненської сільської громади Болградського району).
Історична довідка
Аудіоматеріали
Щира вдячність
Ользі КУЛАКСИЗ, директору Комунальної установи «Обласний центр гагаузької культури» (с. Виноградівка Болградської міської громади Болградського району).
Майї КОНСТАНТИНОВІЙ, завідуючій Городненським сільським історико – краєзнавчим музеєм (с. Городнє Городненської сільської громади Болградського району).
Галині БУЛГАР, завідуючій Котловинською філією комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Ренійської міської ради Ізмаїльського району.
за сприяння та участь у підготовці Інвентаря!