Одеський обласний центр української культури.

До 160-річного ювілею «Греківки»

25 квітня о 14.00 у виставковій залі Одеського обласного центру української культури відбудеться відкриття виставки робіт студентів Освітньої професійної програми «Художнє оформлення» Одеського художнього фахового коледжу ім. М.Б. Грекова, присвячена 160-річному ювілею навчального закладу.

Першим художнім закладом в Україні була Одеська художня школа малювання (30 травня 1865 р.), яка пізніше затвердила статус художнього училища. З нагоди 100-річчя від дня заснування училища у 1965 році училищу було присвоєне ім’я відомого радянського баталіста, в минулому учня Одеського художнього училища – М. Б. Грекова.

На сьогодні Одеський художній фаховий коледж ім. М.Б. Грекова – могутній навчальний заклад, широко відомий не тільки в Україні, але й поза її межами, який зберігає і розвиває традиції південноукраїнської школи образотворчого мистецтва.

Освітньо-професійна програма «Художнє оформлення» успішно забезпечує якісну підготовку майбутніх художників-оформлювачів та викладачів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів. Перелік завдань окреслює цілісну систему теорії і практики освітньої програми «Художнє оформлення», демонструє багатовекторність професійної підготовки майбутніх художників-оформлювачів.

У нас в гостях найменші наші поціновувачі. Важливо те, що серед цієї малечі є дітки, які вже вдруге за свій вік пишуть писанки та роблять мальованки.

Маленькі господарі і господині принесуть мамі чудові прикраси до великоднього кошика!

Панно «Писанкове гроно Одещини»

Авторка – Маріанна Панасюк, завідуюча відділом з питань та охорони нематеріальної культурної спадщини Одеського обласного центру української культури, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2022 р.), лауреат обласної премії народних майстрів імені Ростислава Палецького в номінації «Науково – дослідницька праця та популяризація національного народного мистецтва» (2017 р.), лауреат стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва як майстер з витинанки (2019 р.). Маріанна створила велику кількість неповторних витинанок, серед яких славнозвісна робота «Різдво вдома».

Автором ідеї щодо створення панно «Витинанкове гроно Одещини» є Валентина Вітос – директорка Одеського обласного центру української культури, народознавиця, засновниця «Живого музею» нематеріальної культурної спадщини Одещини, лауреат Премії Міністерства культури та інформаційної політики України за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини (2020 р.).

Витинанкове панно доповнюють справжні стародавні Причорноморські писанки з дослідницького видання «Опис колекції народних писанок,1899 рік», що власноруч відтворила – завідуюча відділом декоративно – прикладного мистецтва Одеського обласного центру української культури – Антоніна Димова, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2019 р.), лауреат обласної премії народних майстрів імені Ростислава Палецького в номінації «Писанкарство» (2012 рік), лауреат стипендії Президента України як молодий майстер народної творчості (2013 та 2015 р. р.).

Писанка – маленьке диво, що пройшло крізь віки. Вона вражає витонченістю стилю та довершеністю змісту. Не дає нам забути, якого ми роду. Цей унікальний витвір, можливо, найчарівніша візитівка України.

Сьогодні в Одеський обласний центр української культури написали більш як 80 писанок.

Наші гості – дуже зайняті жінки- працівниці UKRSIBBANK BNP Paribas Group (одна група), вчителі, мами , бабусі, школярі і дошкільнята ( друга група).

Всі або, переважно, всі взяли до рук писачок вперше.

І всі відмінно впорались із складним завданням: написали свою писанку. Першу, оберегову. А процес писання супроводжувався спільною мрією- бажанням нашої Перемоги!

Чому писанка так захоплює сьогодні?!

У давнину вона служила оберегом, тому її не можна їсти. За допомогою воску та барвників на неї наносили символи, закладаючи певні сенси.

Наші предки готували писанки протягом усієї весни. Їх дарували на свята або щоб виразити симпатію, наприклад, чоловікові, який подобається. Також розписані яйця зберігали вдома, аби з часом використати у певних обрядах: щоб урожай вродив, щоб його гарно зібрати. У кожної писанки був свій сенс. Для жінок, яким не вдавалося завагітніти, створювали заквітчані писанки, адже квіти – символ життя та дітей. Створювали спеціальну писанку з відповідними знаками, коли в родині були важкохворі родичі і дарували їм для одужання. Коли сусіди були в сварці, щоб помиритися – теж писали спеціально писанки. Лише з часом розписане яйце стало атрибутом Великодня.

Ці традиції і властивості збереглися і сьогодні для тих, хто щиро вірить в силу нашої вікової мудрості.

Писанкарство – це медитативний процес. Найголовніше, що потрібно для створення писанки – позитивні думки, гарний настрій, спокій на душі і занурення в творчий процес!