Що залишається від людини, коли минають роки? Її голос — у словах, піснях, думках і почуттях, які продовжують жити після неї.

До 170-ї річниці від дня народження Івана Франка відбувся вечір-антологія «З народних уст я взяв слова».

Це була змістовна відкрита розмова про великого Українця!

Франко прожив шістдесят років. Але за ці шістдесят років він встиг зробити стільки, що іноді його біографія нагадує життя не однієї людини, а кількох. Письменник, поет, перекладач, журналіст, видавець, фольклорист, дослідник, громадський діяч. Він писав ночами, працював до виснаження, перекладав Гомера, Софокла, Шекспіра, Гете, Данте, працював над українською літературою і водночас постійно повертався до питання: що може зробити одна людина для того, щоб її народ став сильнішим?

І в його текстах є відповідь, яку можна почути й сьогодні:

Не відступати тільки тому, що шлях складний.

Не вимірювати свою працю лише тим, скільки похвали ти отримаєш.

Минуло 170 років від його появи на світ, а ми й досі знаходимо в поезіях Франка речі, які звучать так, ніби сказані для нас. Про те, як не зламатися, коли важко. Як не перестати працювати, коли не бачиш швидкого результату. Як залишатися людиною, в шаленому, часом жорстокому світі. І як не втратити здатність любити. Можливо, саме це і є справжній заповіт письменника, те, що ми і сьогодні можемо взяти з його слів для себе.

Був у житті і період повʼязаний із Одесою. (за матеріалами Odesa National Scientific Library/ Одеська національна наукова бібліотека)

В Одесі Іван Франко був усього раз, але, не дивлячись на це, залишив незгладимий слід в її історії. Відбулося це у 1909 році, коли митець був уже важко хворий, тому метою поїздки стало лікування. До цього Франко кілька разів (1886 р. і 1890 р.) збирався відвідати чорноморське місто, але тоді не складалося. А в Одесі жили давні й віддані його друзі та однодумці: Сергій Шелухин, Іван Липа, Микола Вороний, Михайло Комаров, Яків Біловодський, з якими він підтримував тісні зв’язки. Вони ж в свою чергу активно популяризували постать Франка-письменника.

По приїзді митцем опікувався відомий бібліограф Михайло Комаров, але через завантаженість він не міг уділити хворому належної уваги. Тоді Іван Франко звернувся по прихисток до сім’ї історика, письменника та громадського діяча Сергія Шелухина. В Одесі Іван Якович пробув місяць і стан його значно покращився. Яскравою є згадка у спогадах сучасників про те, яке сильне враження справив Іван Франко на присутніх при обговоренні доповіді професора І. Гордієвського «Початки народного епосу» в Новоросійському університеті.

Щиро дякуємо творчому колективу в складі:

Оксана Квашніна – концертмейстер Одеського фахового коледжу мистецтв ім. К.Ф.Данькевича.

Ірина Тома – поетка, публіцистка.

Гліб Єщенко – студент ВСП , «Одеський фаховий коледж комп’ютерних технологій ОНУ імені І. І. Мечникова» ( ОФККТ ОНУ ім. І. І. Мечникова)

Софія Хан, Аріна Семенісова – студентки Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Партія фортепіано: Захар Дубовий

Музичний дует SVITANOK (Ігор Семиліта, Катерина Береславська)

Олександра Висоцька (вокал)

Євген Ількевич (гітара) – студенти Одеського державного університету внутрішніх справ

Микола Діденко,

Михайло Левицький,

Юлія Донченко – творчі працівники Одеського обласного центру української культури.