Ось і прийшло в кожен дім священне і чарівне свято – Хрещення Господнє. У цей чудовий і божественний день хочеться всім побажати миру, доброти, чесності та справедливості. Нехай чудо живе у ваших серцях і дарує вам світлу надію на прекрасне майбутнє. Бажаємо вам міцного здоров’я, внутрішнього тепла, яке зігріває душу і серце, успіхів у всіх починаннях. Бажаємо, щоб в цей світлий день вас оточували рідні, улюблені та близькі люди. Нехай ваші домівки наповняться радістю, сміхом і позитивом!
 

Наближається одне з найбільших християнських свят – Водохреще (Хрещення Господнє або Богоявлення). Передує цьому святу важливий день, який має назву Щедрий вечір.

Саме сьогодні ввечері, 18 січня, християни східного обряду намагаються віддалитися від суєти й підготуватися до великого свята Водохреща. Історія Щедрого вечора нерозривно пов’язана із самим днем Хрещення Господнього у водах річки Йордан.

Загалом вечір перед Водохрещем у народі має багато назв – Навечір’я Хрещення, Щедрий вечір, Водохресний Святвечір, Голодна кутя. Люди починають вітати один одного з Водохресним Святвечором.

День сьогодні незвичайний,

Нині свято – Щедрий Вечір.

Всюди сміх, тепло, посмішки,

Ллються пісні нескінченно.

Нехай це свято подарує

Вам любов і процвітання.

Вікна ваші прикрасить

Всі морозними квітами.

Обряд «Moşu cu Baba» («Дід і баба»), який відбувається у селі Новосільське Ренійської міської громади з 6 на 7 січня, існує досить давно і має свої традиції. Село умовно поділяється на «молдовську» і «болгарську» сторони. Напередодні Різдва, 6 січня, на кожній зі сторін збираються групи колядників – виключно молодих парубків, які вже відслужили у війську. Головні персонажі – Дід і Баба – обираються заздалегідь. Треба зазначити, що і «Moşu» і «Baba» – це хлопці.
До дванадцятої ночі кожна група колядує на своїй стороні, після цього вони зустрічаються в центрі села, танцюють навколо вогнища, після чого дозволяється йти колядувати на іншу сторону, тобто мінятися місцями. Під час колядування можуть забирати на господарських подвір’ях все, що ті не встигли заховати. Таким чином продовжують колядувати до дев’ятої ранку, знов сходячись у центрі села, при цьому Дід і Баба приїжджають на возі. На цей час збираються вже усі мешканці й гості села, знов запалюється вогнище і починаються веселі народні танці і змагання. По-перше, виясняють, хто більше наколядував грошей і калачів, а по-друге – міряються силою: Баба з Бабою, потім Дід з Дідом.
До 50-х років ХХ століття Дід вдягав молдовський національний костюм, тобто святковий: зверху кожух, на обличчя маску з козячої або кролячої шкіри, очі, ніс і рот виділялися червоною вовняною ниткою, на голові шапка, прикрашена стрічками. Приблизно після 1985 року до обряду увійшла маска «Moşu». Баба вдягала одежу, яку зазвичай носили дорослі жінки села, на голові обов’язково хустка, буси з червоного перцю. Щоки малювали червоним, також могли використовувати стару одежу. Пізніше Бабі стали робити великі груди та вдягати окуляри для сміху. Сьогодні парубки можуть вдягнутися як старою бабою, так і молодою дівицею. Зверху на одяг вдягають бюстгальтер, набиваючи його чимось. В руках можуть тримати і віник, і кошик, і хрест з «розп’ятою» куркою. Обов’язково малюють щоки і тіні.
Після танців навколо вогнища молоді люди співають колядки, вітають громаду з прийдешніми святами. І… знов змагання! Найсильніші беруть участь у тринті – молдовській національній боротьбі. Усі присутні палко вболівають за своїх героїв, з усіх боків лунає: «Давай, давай! Вперед!». Переможцям дістаються гучні оплески і за традицією – живий баран!
Так проходить Різдво у Новосільському. Яскраво, емоційно, незвично і насамперед – унікально. Дуже похвально, що молодь села зберігає та поважає традиції своїх предків і, абсолютно впевнені, залишить нащадкам. Фольклор, жива традиція – це те, навколо чого треба гуртуватися, бо без минулого немає майбутнього.