Ритуальний хліб Кодимщини

 
Внесено до регіонального інвентарю з листопада 2020.
«Колись хліб був не такий, як нині, наша справа відродити й зберегти смак знайомий з дитинства»

Елемент потребує негайної охорони

Домен: Традиції, обряди, кухня

Стратегії та заходи з охорони: відтворення, підвищення обізнаності, освітні заходи

Випікання хлібів є культурною традицією сіл Кодимищини і невід’ємною частиною місцевої культури харчування та обрядових, ритуальних дійств. Підготовчі роботи та процес випікання потребують тривалого часу, знань, спеціальних навичок і досвіду. Зазвичай випіканням хліба займалися жінки, з дитинства переймаючи досвід від старшого покоління. 

Традиційно Кодимські хліби були невеликі – зо дві долоні, невисокі й темнуваті. Як правило, хліб випікали на дні-черіні. Вигортали з печі жар, віничком з вінича (прим. Біологічна назва рослини – кудрявець звичайний. ) вимітали черінь, клали хліб на лопату і садили в піч, восени могли підкласти під хліб капустяний лист. Той хліб тоді називали «разовим», бо молотьба «на камінь» вручну й за допомогою водяного млина давала борошно й висівки разом. Трохи пізніше, після 1930-х років, з’явилися вальці, молотьба давала борошно біліше, без висівок – «петльоване», а хліб стали називати «петльованим».

У важкі часи пекли переважно з житнього борошна, з 1950-х років – більше з пшеничного, тепер – виключно з пшеничного.

Раніше наші бабусі й дідусі дуже цінували хліб, їли його потрошку: «Боже борони, щоб хліб попав під ноги!». Якщо шматочок хліба впав, піднімали, цілували, хрестилися, примовляли: «Господи прости!» та їли. Після заходу сонця нову хлібину не починали, надрізали її за день – ставили на бік і лезом ножа легенько перехрещували низ хлібини, де вона торкалася черіні. «Хліб перевертати не можна, бо світ перевернеться».

Хліб ніколи не викидали. Крихти згортали чистою конопляною ганчірочкою в долоню і з’їдали. Зрідка черствий хліб чи крихти давали курам, якщо на полі – пташкам, або мочили в борщові котові, собаці, могли кинути в пійло худобі, але не свині.

Цілу хлібину на поле не брали – кілька шматочків загортали в гребінний рушник, клали в торбу з коноплі чи вовняні бесаги. Прочитавши «Отче наш», їли з бринзою, рідше з салом.

Дитині на хліб казали «папа», «папка». Для немовляти робили «папку»: жували шматочок хліба, «жвакали», мочили в молоці чи цукровій воді, загортали в клаптик тканини, зав’язували і давали, якщо матері не було поряд чи вона не могла годувати грудьми.

Загрози. Як не прикро констатувати факт, культура приготування ритуального хліба на Кодимщині занепадає.

Більш детальний описе елемента у методичному матеріалі:

Інвентаризація елементу триває, після її закінчення опис буде оновлено

Історична довідка

Посилання на літературу

Фотоматеріали

Відеоматеріали

Збереження та відтворення традиції ритуального хліба Кодимщини

 

Щира вдячність
Надії СКОРИК,   фольклористці, дослідниці традицій випікання ритуальних хлібів Кодимщини
за сприяння та участь у підготовці Інвентаря!

E-mail:  kolo_nad@ukr.net