«Колись хліб був не такий, як зараз». Хлібини були невеликі – зо дві долоні, невисокі й темнуваті.
Хліб пекли на черіні. Вигортали з печі жар, віничком з вінича вимітали черінь, клали хліб на лопату і садили в піч, восени могли підкласти під хліб капустяний лист. Той хліб тоді називали «разовим», бо молотьба «на камінь» вручну й за допомогою водяного млина давала борошно й висівки разом. Трохи пізніше, після 30-х років з’явилися вальці, молотьба давала борошно біліше, без висівок – «петльоване», а хліб стали називати «петльованим».
У важкі часи пекли переважно з житнього борошна, з 50-х років – більше з пшеничного, тепер – виключно з пшеничного.
Раніше наші бабки і дідики дуже цінували хліб, їли його потрошку: «Боже борони, щоб хліб попав під ноги!» Якщо шматочок хліба впав, піднімали, цілували, хрестилися й казали «Господи прости!» і їли. Після заходу сонця нову хлібину не починали, надрізали її за дня – ставили на бік і лезом ножа легенько перехрещували низ хлібини, де вона торкалася черіні. «Хліб перевертати не можна, бо світ перевернеться».
Хліб ніколи не викидали. Крихти згортали чистою конопляною ганчірочкою в долоню і з’їдали. Зрідка черствий хліб чи крихти давали курям, якщо на полі – пташкам, або мочили в борщові котові, собаці, могли кинути в пійло худобі, але не свині.
Цілу хлібину на поле не брали – з кілька шматочків загортали в гребінний рушник, клали в торбу з коноплі чи вовняні бесаги . Прочитавши «Отче наш», їли з бринзою, рідше з салом.
Дитині на хліб казали «папа», «папка». Для немовляти робили «папку»: жували шматочок хліба, «жвакали», мочили в молоці чи цукровій воді, загортали в клаптик тканини, зав’язували і давали, якщо матері не було поряд чи вона не могла годувати грудьми.
Сучасний стан збереженості елементу
Як не прикро констатувати факт – культура виготовлення ритуального хліба на Кодимщині занепадає.
Більшість селян замовляють хліб у пекарні, мало хто випікає його за всіма принципами вдома. Передача традиції між поколіннями практично втрачена. Наша родина займається наскільки цен можливо зафіксувати цю традицію з залученням жінок старшого покоління, про що свідчать наші проекти, представлені в наданій вам Гуглпрезентації.
Майбутнє елементу
Доцільно актуалізувати традицію випікання ритуальних хлібів Кодимщини за допомогою проведення різноманітних фестивалей в районі, де б носії могли давати майстеркласи з виготовлення хліба тощо.
Традиція випікання ритуальних хлібів Кодимщини внесена до Регіонального інвентаря ( протокол засідання комісії №3 від 22.04.2016р.).
Більш детальний опис елементу у методичному матеріалі “Хліб одного села. Традиційні ритуальні хліби с.Шершенці Кодимського р-ну Одеської області” (автор дослідження Надія СКОРИК)