Музей елементів нематеріальної культурної спадщини Одещини

У передмові до видання «Нематеріальна культурна спадщина і музеї» (Брюґе, Бельгія, 2020 р., с.11) сказано: «У 21 столітті відбуваються швидкі суспільні зміни. Демографічне зростання, зміни клімату, економічні трансформації, поширення масового туризму… Сьогодні виклики є скрізь. Як розв’язати питання спадщини в цьому надзвичайно складному і мінливому середовищі? Згадані культурні, економічні та екологічні зміни по-іншому висвітлюють спадщину, яку люди цінують і хочуть передати наступним поколінням. Ознаками часу є заклики до розкриття колекцій, нова роль музеїв у суспільстві, дискусії про спадщину розширеної участі. Ці актуальні питання поєднуються з дедалі більшою поінформованістю про різні форми та практики охорони спадщини, які ми часто не помічали в минулому».

Реагуючи на сучасні виклики та «беручи до уваги необхідність поглиблювати усвідомлення, особливо серед молодих поколінь, важливості нематеріальної культурної спадщини та її охорони»[1], відповідно до Преамбули  Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, співробітники Одеського обласного центру української культури створили музей нематеріальної культурної спадщини Одещини, який було відкрито 29.02.20 в Одеському обласному центрі української культури. Тут не лише демонструють матеріальні прояви нематеріальної культурної спадщини, тут можна зануритися в живу культуру, взяти участь у майстер-класах, долучитися до традицій, спілкуючись із носіями нематеріальної культурної спадщини регіону. В музеї представлені елементи, включені до місцевого, регіонального (обласного) переліків нематеріальної культурної спадщини[2]. Зокрема, Південний розпис степової України (Ананьївський та Любашівський райони), який використовується як в ужиткових речах – скринях, рушниках, килимах, так і притаманний регіональній писанці[3]. Також у музеї представлені речі, що співробітники Центру збирали впродовж тривалого часу, це – дідухи, ляльки-мотанки, витинанки, вишивки. Окремої уваги заслуговує експозиція, присвячена елементам НКС, включеним до регіонального переліку: Осичківський дідок та різдв’яний обряд «Мошул». Завдяки сучасним технологіям ми можемо зазирнути у світ народної обрядовості. Як розповіла директор ООЦУК Валентина Вітос під час зустрічі з юними відвідувачами, обряд Мошул побутує у с. Орлівка, Ренійського району, єдиному Бессарабському селі, мешканці якого відзначають Різдво 25 грудня і дотримуються цієї традиції з покоління в покоління. Старовинний обряд зберігся в селі з незапам’ятних часів і химерним чином поєднав у собі язичницькі та християнські мотиви. Елемент являє собою різдвяне колядування, неповторне по своїй природі. Для місцевої громади ця традиція дуже важлива, подивитись на обряд приїжджають гості з Ренійського району та сусідніх країн, Молдови та Румунії. У музеї обряд демонструється на екрані.

Звичайно, організація «живого музею» – саме така назва більше йому відповідає – не обмежується експонуванням матеріальних проявів НКС. Співробітники Центру приділяють велику увагу роботі з молоддю шляхом влаштування різних майстер-класів, семінарів, презентацій, завдяки яким майстри-носії передають свої знання наступному поколінню. Повага до знань та ручної роботи надихає до творчості. 

Як зазначила Валентина Вітос: «Створюючи музей, ми ставили перед собою завдання розповісти про місце нематеріальної культурної спадщини в нашому житті й про ті виклики, які стоять перед нами. Це і глобалізація, і екологічні виклики, що впливають на традиційні способи господарювання. Звісно, слід зважати й на нові напрямки, скажімо, урбаністичну культурну спадщину. Тому це тільки початок роботи, ми й далі будемо формувати музей, бо музей, як і нематеріальна культурна спадщина, є живим організмом, який живий тільки тоді, коли розвивається, кожен відвідувач сам може долучитися до його розвитку. У нас багато творчих планів, що стосуються таких питань, як поширення знань про НКС, охорона НКС, освітні програми, які розповідають про НКС, постійний діалог з молодим поколінням та підвищення значимості НКС у нашому житті. Власне, саме для цього музей і створено».

Посилання на джерело:

Живий музей Одещини