Інша назва елемента: мамалига
Внесено до регіонального інвентаря в вересні 2025 року.
Прагнемо підтримати вогонь живої традиції

СТРАТЕГІЇ ТА ЗАХОДИ З ОХОРОНИ: підвищення обізнаності, підвищення поваги.
Короткий опис:
Мамалига – це традиційна страва в Куяльницькій громаді, яка практикується в селах компактного проживання українців з молдовським корінням. Витоки культури приготування та споживання мамалиги в даній місцевості сягають часів середини 18 століття. Найстаріші села громади Нестоїта (1723 рік заснування) та Стара Кульна (друга половина 18 століття) були заселені етнічними молдованами та переселенцями з Румунії, області Мармуреш. Старожили кажуть, що мамалига «годувала село» в тяжкі часи і вважають її символом виживання.
Мамалига є в основному другою повсякденною стравою. З плином часу технологія приготування мамалиги та її подача не змінились. Як і колись, це густа каша з кукурудзяного борошна та/або крупи, яка подається з різними добавками: бринзою, сметаною, часниковою заправкою, соліннями, шкварками, смаженою рибою, цибулею, скропом – традиційною сумішшю із тушонки, яєць та цибулі (в деяких родинах – без тушонки).
Процес приготування мамалиги має чітку послідовність і передбачає особливу вправність. Мамалига вариться в казані з товстим дном на відкритому вогні (на кабиці, інша назва кутуня – відкрита літня піч, розташована на подвір’ї) або ж просто на плиті в хаті. Отож, в ємність наливають воду або суміш води і молока, додають сіль і вершкове масло, доводять до кипіння. Лише тоді обережно засипають кукурудзяну крупу — поетапно, не перемішуючи одразу, щоб не утворилися грудочки і маса не збилася. Крупа деякий час набирає вологу сама. Через кілька хвилин мамалигу починають ретельно вимішувати дерев’яною качалкою, макогоном, до однорідної консистенції. Страва вимагає терпіння і вправності, тому готується зазвичай старшими членами родини, у колі близьких. Вариться вона довго — до моменту, коли відстає від стінок казана і тримає форму. Фінальний етап — доведення без кришки на слабкому вогні, аби випарувалась зайва волога. Після цього страву перекидають на дерев’яну дошку, накривають рушником, щоб зберегла тепло. Мамалигу не ріжуть ножем — її відламують ложкою або відтинають ниткою, в кожній родині по-своєму, як це робили їхні бабусі.
Продукти для приготування страви переважно місцевого походження. В усіх селах громади носіїі і до тепер власноруч вирощують кукурудзу для мамалиги, а сушіння зерна у печі (перед перемелюванням) – це традиційна практика сіл Нестоїта, Стара Кульна, Малий Куяльник, Олексіївка і Глибочок.
Природне середовище краю має сприятливі умови для отримання гарного урожаю, а носії, об’єднані у спільній праці бережуть традицію, передаючи її наступним поколінням.
Також мамалига смакує у піст, коли подається із квасолею, овочами, соліннями, рибою. Повсякденна мамалига вариться на воді, святкова ж – з добавленням молока та вершкового масла.
З неї готують навіть десерт: в той самий казан, де варилася мамалига, варять (томлять) на маленькому вогні молоко. В це тепле пряжене молоко додають шматочки мамалиги та по бажанню цукор або мед.
Це не просто страва, а елемент культурної ідентичності мешканців громади: вона збирає родину, нагадує про предків і утверджує приналежність до спільної спадщини. У Куяльницькій громаді мамалигу вважають духовною частиною громади, а традиція її приготування є важливою для самоідентифікації мешканців. Це кулінарна спадщина, яка живе в серцях, спогадах і щоденній практиці жителів.
Розташування:
Страва широко поширена у всіх населених пунктах Куяльницької сільської громади Подільського району, зокрема: села Стара Кульна, Коси, Малий Куяльник, Олексіївка, Глибочок, Малий Фонтан, Нестоїта, Гидерим, Бочманівка.
Громади:
Центр культури та дозвілля Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Контактна особа: Ольга ЗАБОРСЬКА. Загальний e-mail: kotovskcentr@ukr.net
Історична довідка
Посилання на літературу
Фотоматеріали
Відеоматеріали
Аудіоматеріали
Щира вдячність
Ользі ЗАБОРСЬКІЙ – носієві – практику, директору Центра культури та дозвілля Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області

Олені ОВЧАРЕНКО – носієві – практику, директору будинку культури села Стара Кульна

за сприяння та участь у підготовці Інвентаря!