Кольору чистого неба і золотої пшениці, кольору гідності й свободи, кольору небаченої мужності й самовідданості в ім’я незалежної суверенної Держави — такий наш прапор, що сьогодні майорить закликом до відсічі знавіснілому ворогу, який зі зброєю в руках, із сотнями літаків і танків, смертоносними бомбами і крилатими ракетами вторгся на нашу землю і намагається знищити нашу країну і наш народ.

Синьо-жовтий стяг нині на передовій лінії московсько-української війни — він у кожному бліндажі, в окопах, на танках і бойових машинах, на військовій формі наших захисників. Він у серцях мільйонів українців, які спільно з ЗСУ ще у 2014 році стали на захист країни від оскаженілої росії з її імперськими потугами і столітніми намаганнями знищити українство з його мовою, культурою, традиціями, церквою, історичною пам’яттю, стерти назавжди, викреслити з історії й книги буття.

Василь Симоненко

Народ мій є, народ мій завжди буде,

Ніщо не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

і орди завойовників-заброд

Ви, байстрюки катів осатанілих,

не забувайте, виродки, ніде:

– Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!